Пори року
автор: M. McGonagall
бета: Драко Малфой
переводчик: Gabrielle Delacour
герои: МакГонагалл
Жанр: General
Осінь... Для
викладача це початок року: все життя відміряєш від вересня до вересня. Навкруги
ще зелено – тільки Філч кожного ранку змітає нове опале листя з доріжки, що веде
до парадного входу. Ніби ночами довкола замку бігають лепрекони й жменями
розкидають всюди новенькі дукачі. Красені клени біля квідичного майданчику явно
вболівають за команду Ґрифіндора – вбралися у всі відтінки багряного й золотого
й ревниво озираються – чиї шати кращі. Пізніше, на початку сезону, облетить
листя, задощить, і в повітрі з’являться неповторні осінні пахощі – запах прілого
листя. Я любила його в дитинстві, а зараз він все частіше нагадує мені про
старість...
Осінь... Нові обличчя... Кожного разу нові. Навіть ті, кого бачиш не перший рік,
змінилися, подорослішали, засмагли, витяглися за літо. А новачки... Хто вони?
Які вони? Шибеники й тихоні, боязкі й зухвалі, веселі й сумні... З кимсь буде
легко, на когось доведеться витратити немало сил й терпіння. Що ж чекає школу
цього року? Хто виграє Кубок? А як зіграє Ґрифіндор у квідичі? Чи зуміє новий
капітан згуртувати команду?
Осінь... Час знайомств, час нових надій, нових починів. Вереснева метушня
завершиться до першого матчу на початку жовтня, а незмінні яблука й горіхове
печиво в Гелловін підсумують перший семестр. З першого листопада, з Самайну, в
моїх краях здавна починали відлік зимових днів. Що ж, тепер все інакше. Можливо,
це на краще...
***
Зима... Перший іній і перший сніг – він не долітає до землі, лише пурхає у
повітрі. Калюжки на паркових доріжках на ранок вкриваються крижаним кожушком.
Флора з вибраними учнями завершує утеплення оранжереї, Марта Гуч безперестанку
теревенить про закляття підсушки й підігрівання мітел і позирає в мій бік – чи
не виділить школа кошти на придбання Чистометів-650, які самі пристосовуються до
погоди.
Зима... Пахощі імбиру й омели, дзвони гоґсмідської церковки, пакуночки й мішечки,
кольоровий папір, фольга, стрічечки, таємничий шепіт, панчохи у каміна. Рум’яна
задоволена Геґрідова мармиза та ряди ялин у Великому залі. І Філ з урочистим
видом виконує щорічний ритуал... Ну хто ж іще зможе так прикрасити Зал до Різдва,
якщо не професор Флітвик.
Зима... Сніжки, санчата, ковзани. Колись нам в радість були дощечки на шкіряних
ремінцях. Тепер діти ганяють на сталевих лезах, які іржа не бере, а вереску,
веселощів і щастя – стільки ж. Сонце виграє над бурульках під покрівлею – навіть
шкода випарювати таку красу. Але ж ще пара тижнів – і вона щезне сама.
Наближається весна...
***
Весна... Сніг ще не зійшов, але вже відчуваєш усім своїм котячим нутром –
прийшов березень! І кожного вечора тягне на волю: на гоґвортські дахи нявчати на
місяць-зухвалець, у Гоґсмід до приятеля Рудого, до лісу полювати на очманілих
білок – де їм втекти від сімдесятилітньої та вічної юної кітки.
Весна... Вчора на бересті, що у вітряні дня так любить стукати у вікно мого
кабінету, з’явився перший зелений листочок. Геґрід каже, що днями бачив у лісі
бовгі – вона позіхала на всю пащу та сонно озиралася. Скоро прокинуться піксі, а
пікти вилізли з-під землі ще на тому тижні. До Великодня буде зварений Старий
мед... Вересовий мед завжди добрий, та навесні, коли пікти позбавляються старих
запасів і навмання додають у своє вариво все, що трапиться. Повірте, це
незрівнянно!
Весна... Кальмар прокинувся і пінить озерну воду. В такі дні найвідчайдушніші
шибайголови не насмілюються його дражнити. Вже близько півфінал школи з квідичу.
Слизерин – Ґриффіндор... Снейп, як завжди, незворушний, але я вже не вперше бачу
його біля майданчику... Рейвенклов у повному складі засів у бібліотеці – вже
готується до літніх іспитів.
***
Літо... Підводяться підсумки, підраховуються бали. Школярі складають іспити: на
тому тижні отримали СОВУ, а завтра прибуде комісія приймати НОЧІ. Молодші вже
відучилися і насолоджуються заслуженим відпочинком. Старші скніють в бібліотеці
– і тоскно поглядають за вікно, на волю...
Літо... Синє-синє небо, пахощі трави, скрики ластівок і дзижчання бджіл... Ще
вчора раділа першій сонній мусі, а сьогодні накладаєш на прочинені вікна
відлякувальне закляття. Скоро прийде час розставання, і замок знову спустіє на
два місяці. І прийде нудна пора звітів, кошторисів, навчальних планів, розподілу
додаткового педагогічного навантаження... Ми, як завжди, будемо рвати на собі
волосся у пошуках нового викладача Захисту, Снейп, як завжди, висуне свою
кандидатуру, а Альбу, як завжди, усміхнеться в бороду й змовчить. Та це буде
потім. А поки що...
Літо... Випускний бал – и нова зграйка магів і чаклунок назавжди залишає замок.
Староста школи (цього року – ґриффіндорець) галантно запрошує мене на вальс. Все
вірно, в кращих традиціях Гоґвортсу... Мерлін, хто б знав, з яким задоволенням я
б зараз станцювала джиґу. Та кельтську музику не грають на шкільних балах...
Прощальний бенкет – Ґриффіндор знову випередив Слизерин, і Снейп кривиться, ніби
оцту напився. Гоґвортс-експрес підходить до платформи, галасливі підлітки
сідають на місця, і я довго дивлюся їм вслід з астрономічної вежі.
Прощавайте, мої любі. Побачимося восени...