“ретiй
автор: Comma
бета: R1312
переводчик: Gabrielle Delacour
герои: ....
∆анр: ƒрама
ѕерше правило
чар≥вника, ¤к в≥домо, н≥¤к не стосуЇтьс¤ чар≥вництва. ¬оно каже, що люди бачать
те, що хочуть бачити. јбо те, чого бо¤тьс¤, але зараз мова не про те.
«вичайно, жодних правил в≥н дл¤ себе не формулював. ѕринаймн≥ тод≥.
¬≥н не крав цукерок з верхньоњ полиц≥. “≥тка ж ¤сно сказала, що цукерки з полиц≥
брати не можна. ¬≥н ≥ не брав. ¬≥н просто сказав кузенов≥, де вони лежать. ј
трохи ран≥ше Ц прит¤г ≥з сус≥дньоњ к≥мнати високий табурет ≥ залишив його поп≥д
ст≥нкою. “рохи осторонь, проте на виду. ј коли слоњк з цукерками впав ≥ розбивс¤...
ну хто там њх рахував, ц≥ цукерки, га? ≤ взагал≥, адже про цукерки на п≥длоз≥
н≥хто н≥чого не казав...
узену перепало. ј в≥н засвоњв, що чужими руками д≥¤ти безпечн≥ше.
Ѕуло йому тод≥ майже с≥м.
***
—ортувальний апелюх без вагань в≥дправив його у —лизерин. ћабуть, апелюх один
у вс≥й школ≥ бачив його наскр≥зь. ƒобре, що в≥н н≥ з ким не розмовл¤Ї сам по
соб≥.
” √оівортс≥ в≥н швидко зор≥Їнтувавс¤ Ц ≥ передовс≥м знайшов соб≥ двох при¤тел≥в,
чињми руками в≥н в≥дтепер мав вигортати жар. Ќерозлучна тр≥йц¤: ћалфой та два
амбали позаду. ¬они никали по вс≥й школ≥, ган¤ли на кухню до ельф≥в за
т≥стечками, до «абороненого л≥су за розрив-травою, у √оісм≥д за бомбами та
жуйкою... ј бали зн≥мали з кого завгодно, лише не з них.
ќбрана машкара ви¤вилас¤ зручною, ≥ в≥н ретельно п≥дтримував њњ Ц починаючи в≥д
зовн≥шност≥ ≥ завершуючи репутац≥Їю. √острий розум ≥ ч≥пка памТ¤ть дозвол¤ли не
витрачати багато часу на уроки, в≥н без зусиль засвоював матер≥ал та отримував
на ≥спитах потр≥бн≥ (не найвищ≥, але потр≥бн≥) оц≥нки.
” в≥льний час в≥н вивчав св≥й улюблений предмет Ц людей. ¬≥н прислухавс¤,
придивл¤вс¤, запамТ¤товував ≥ Ц використовував. ѕрофесор ройб≥ н≥защо не
з≥знавс¤ б соб≥, що в≥дпустив хлопц¤ без покаранн¤ лише тому, що той нагадав
йому загиблого нещодавно сина. —ина, чи¤ колдограф≥¤ сто¤ла на стол≥ в його
каб≥нет≥. ѕрофесор Ѕарнелл н≥¤к не м≥г позбутис¤ враженн¤, що кожного разу,
сп≥лкуючись ≥з хлопчиком, в≥н розмовл¤Ї з власним дв≥йником.
якось само виходило, що тр≥йц¤ найб≥льших в≥дчайдух≥в —лизерину практично н≥коли
не отримувала ст¤гнень ≥ не в≥дбирала у факультета бал≥в.
Ќа третьому курс≥, коли його (звичайно з при¤тел¤ми) вз¤ли до кв≥дичноњ команди,
в≥н почав замислюватис¤ над речами серйозн≥шими, н≥ж шк≥льн≥ вит≥вки.
***
Ќа пТ¤тому курс≥ в≥н д≥знавс¤ про “емного лорда Ц ≥ зрозум≥в, що це його шанс.
ѕару м≥с¤ц≥в в≥н вираховував р≥зноман≥тн≥ комб≥нац≥њ, переривав ночами
заборонену секц≥ю та стар≥ шк≥льн≥ арх≥ви у пошуках потр≥бних в≥домостей ≥,
зрештою, зробив ставку. Ќевдовз≥ по –≥здв≥ ћалфой & —о прийшли до ¬олдеморта, а
вл≥тку вже отримали м≥тки.
÷е була його ≥де¤ Ц почати п≥дшукувати соратник≥в серед молодших школ¤р≥в. ”
нього не було комплекс≥в, властивих багатьом його однол≥ткам, ¤к≥ вважали
молодших хлопц≥в ДмалечеюФ. ¬≥н прекрасно розум≥в, що нав≥ть р≥зниц¤ у
пТ¤ть-ш≥сть рок≥в, така пом≥тна зараз, за дес¤ть рок≥в сильно з≥третьс¤, а за
двадц¤ть Ц зовс≥м зникне. ¬≥н ретельно в≥дбирав кандидат≥в Ц здеб≥льшого,
звичайно, ≥з слизеринц≥в: до них легше було д≥статис¤. «амкнен≥ сам≥тники,
зневажен≥, знехтуван≥, вони приходили до Ћорда, де отримували увагу, сп≥вчутт¤,
належну оц≥нку Ц те, чого њм так не вистачало все житт¤. Ћорд був задоволений,
перебуваючи в певност≥, що блискуча ≥де¤ належала йому.
Ќа сьомому курс≥ в≥н не м≥г не звернути уваги на цього першачка. ’удий,
неохайний, ≥з зл¤каним погл¤дом, ¤кий швидко став зацькованим. —лин¤вчика
неполюбл¤ли своњ та чорно цькували грифф≥ндорц≥. ¬≥н побачив у хлопчиков≥ те,
чого не пом≥тили н≥ однокурсники, ан≥ викладач≥, ¤ких вводили в оману непоказна
зовн≥шн≥сть та надм≥рна нервозн≥сть. —лин¤вчик був розумним, гнучким,
наполегливим, працьовитим. ¬≥н був гарноњ (не красивоњ, але гарноњ) статури ≥
сповна м≥г компенсувати спритн≥стю брак мТ¤з≥в Ц потр≥бен був лише стимул...
ƒек≥лька сл≥в, кинутих мимох≥дь, залишена на стол≥ книга, з≥жмаканий аркушик з
нерозб≥рливими карлючками (звичайно, почерк був не його) Ц ≥ незабаром хлопець
вже годинами пропадав у лаборатор≥њ та бив по грифф≥ндорських шибениках
св≥жовивченими прокл¤тт¤ми. „ерез ш≥сть рок≥в Ћордов≥ знадобитьс¤ добрий майстер
з≥лл¤. ј йому самому, можливо, партнер...
¬≥н не залишав своњх п≥доп≥чних ≥ п≥сл¤ школи, ≥з задовленн¤м спостер≥гаючи, ¤к
вони приЇднуютьс¤ до Ћ≥ги. Д∆ерц≥ —мерт≥Ф Ц звучна назва. «вичайно, ≥де¤ Ћорда,
звичайно, хто б сумн≥вавс¤...
≈йвер≥, ћакнейр, Ћестранж з при¤телькою (тод≥ ще при¤телькою, а д≥стати
абортивне з≥лл¤ в т≥ часи було ой ¤к нелегко), Ѕлек, ѕетт≥гру... Ќевдахи, тюхт≥њ,
с≥р≥ миш≥... јутсайдери. ƒл¤ вс≥х, окр≥м Ћ≥ги.
≤, нарешт≥, —нейп. ¬≥н вит¤гс¤, став ще худ≥шим та жилав≥шим. ” рухах зТ¤вилас¤
плавн≥сть, в голос≥ Ц впевнен≥сть. “ак, в≥н не помиливс¤, зробивши цю ставку.
—нейп ви¤вивс¤ просто знах≥дкою: вправний майстер з≥лл¤, непоганий боЇць... ƒо
того ж розумний. ћожливо, нав≥ть надто розумний дл¤ своњх в≥с≥мнадц¤ти...
ƒек≥лька раз≥в в≥н ловив на соб≥ пильний погл¤д темних очей, в≥д ¤кого ставало
моторошно. ѕ≥зн≥ше ц≥ погл¤ди зникли. ј може, —лин¤вчик навчивс¤ њх приховувати
Ц хто зна...
***
“ри роки потому Ћорда було знищено. ¬еликий ≥ ¬семогутн≥й ви¤вивс¤ не надто вже
й усемогутн≥м. ћабуть, саме тод≥ прихован≥ думки та не¤сн≥ ≥дењ почали
формулюватис¤ в ч≥тк≥й план.
Д¬≥дмазатиФ себе й при¤тел≥в в≥д суду було неважкою справою. ¬≥н зал≥г на дн≥ та
зайн¤вс¤ вихованн¤м спадкоЇмц¤. “¤мущий хлопчина швидко перейн¤в його методи Ц ≥
так само швидко засвоњв, що з батьком жартувати не варто. ќдинадц¤ть рок≥в
потому в √оівортс≥ знову зТ¤вилас¤ тр≥йц¤ Дћалфой, ребб та √ойлФ. ≤стор≥¤
повторюЇтьс¤ дв≥ч≥.
ѕро јлбан≥ю в≥н знав з самого початку. ¬≥дправити туди зањку Дб≥лчен¤Ф було
неважко. –озрахунок виправдавс¤: Ћорд не пропустив можливост≥ повернутис¤. ўе
к≥лька рок≥в Ц ≥ Ћ≥гу було в≥дроджено.
≤ знову Ц —нейп... ѕ≥сл¤ першого ѕоклику в≥н було подумав, що —лин¤вчик зл¤кавс¤.
јле п≥зн≥ше неслух зТ¤вивс¤ б≥л¤ н≥г Ћорда, отримав належне покаранн¤ ≥ знову
вступив у Ћ≥гу. ¬ душ≥ росло занепокоЇнн¤. олись в≥н сам спр¤мував хлопц¤ в
слушний б≥к. олись в≥н розраховував зробити його партнером. “епер в≥н зрозум≥в,
що боњтьс¤... –ан≥ше в≥н не бо¤вс¤ н≥кого. —тер≥гс¤ батька ≥ вчител≥в у
дитинств≥, дотримував заходи безпеки з Ћордом, ¤кого розгл¤дав скор≥ше ¤к
небезпечного хижака, н≥ж ¤к р≥вного соб≥. јле не бо¤вс¤. ј зараз...
ўо —нейп Ц зрадник, в≥н зрозум≥в надто п≥зно. ¬≥н знав, що в њхн≥х лавах Ї агент
ƒамблдора, але не припускав, що з≥ллЇвар буде працювати на когось ≥ншого, кр≥м
себе самого. «даЇтьс¤, у маіл≥вськ≥й психолог≥њ це називаЇтьс¤ Дпроекц≥¤Ф Ц коли
судиш про ≥нших по соб≥....
ƒругим ударом стала повед≥нка сина, ¤кий ¤вно схил¤вс¤ на б≥к ƒамблдора Ц ≥,
здаЇтьс¤, не без допомоги свого декана... Ўкода було вбивати хлопчака, але той
м≥г його видати...
ѕоложенн¤ ставало все напружен≥шим, ≥ в≥н приготувавс¤ до р≥шучого гамб≥ту.
—кормити «олотому ’лопчику Ћорда Ц в≥н давно це планував. ≤ знав, хто пос¤де
зв≥льнене м≥сце.
ќстанн¤ битва, суд... ¬се йшло, ¤к в≥н ≥ задумав. Ќа смерть одного при¤тел¤ та
арешт другого в≥н не звернув пильноњ уваги: вони б≥льше не були йому потр≥бн≥.
—ам в≥н в≥дбувс¤ ш≥стьма м≥с¤ц¤ми попереднього увТ¤зненн¤, доки кращ≥ (не
найв≥дом≥ш≥, але кращ≥) адвокати маг≥чноњ ¬еликобритан≥њ доводили його
невинн≥сть. ¬ласне, в≥н же р≥дко вбивав сам. Ќав≥що? …ого при¤тел≥ ≥з
задоволенн¤м робили брудну роботу за нього Ц њм це подобалось. ј люди.. люди
бачать те, що хочуть бачити.
ѕ≥сл¤ суду в≥н в≥дправивс¤ в заздалег≥дь п≥дготовлений сховок. «м≥нити
зовн≥шн≥сть, перем≥нити ≥мТ¤, зникнути на дек≥лька рок≥в... ј пот≥м в≥дновити
стар≥ звТ¤зки та налагодити нов≥. “рет≥й “емний Ћорд не повторить помилок перших
двох. “рет≥й раз, ¤к в≥домо, чар≥вний...
***
Ќемолодий кремезний чолов≥к у шортах та жовтогар¤ч≥й футболц≥ при¤зно прив≥тавс¤
≥з сус≥дом, що мив машину перед гаражем, та повернув до будинку, де жив уже
другий р≥к. –анкова проб≥жка Ц найкращий зас≥б п≥дтримати форму та нагул¤ти
апетит перед сн≥данком. ¬≥н попр¤мував до душу, на ходу ст¤гаючи футболку, ≥
довго пирхав та форкав п≥д крижаними струмками. –озтерс¤ рушником до червоного,
накинув халат, вийшов з ванноњ... й зустр≥вс¤ погл¤дом з худим високим брюнетом,
що чекав на нього, притулившись до ст≥ни.
Ц —еверусе? ќце так зу....
Ц Petrificus Totalus.
***
26 вересн¤ 2002 року ƒжейсона ћередита ребба було присуджено до ц≥лунку
дементора. “ри дн≥ потому вирок було виконано.